Хелловінські жахи: 7 фільмів, які варто подивитись

Сучасний Хелловін дуже важко уявити без двох речей: цікавих костюмів і фільмів жаху. Завжди благодатна тема жахіть вже не перший десяток балансує між другосортними жанрами і візуальними шедеврами. За довгий період свого існування у хоррора з'явилися десятки піджанрів. Проте, найуспішнішою залишається первісна категорія фільму жаху – містика.

Саме містика - основа будь-якого фільму про Хелловін. Тому пропонуємо вам ознайомитися з найбільш знаковими кінороботами, які варто побачити.

1. "Носферату. Симфонія жаху" (1922)

Починаючи з 30-х і до кінця 50-х років жанр хоррор перейшов у категорію дешевого блокбастера. Не замислюючись про якість сценарію, фільми жахів штампувалися десятками щорічно, ставши феноменом поп-культури. У той період з'явилися культові персонажі – Фанкенштейн, Людина-невидимка, Мумія, Перевертень, Зомбі, Годзіла. Проте вже в 1968 році Роман Поланскі схрестив містику і саспенс, вигаданий Хічкоком, щоб показати одну з кращих картин на культову тематику − "Дитина Розмарі". Картина примітна своїм прийомом недомовленості, яким надалі користуватимуться багато режисерів фільмів жахів.

Після довгого періоду прихованої містики і великого інтересу до психологічних трилерів, по-справжньому шокувати публіку вдалося режисерові Вільяму Фрідкіну, який зняв культовий фільм "Той, що виганяє диявола" в 1973 році. Натуралістичнішого хоррору до того часу ще не було. Сатанинська тема, розвинена раніше в "Дитині Розмарі", тут отримала своє обличчя у вигляді 12-річної дівчинки, одержимої дияволом. Крім нової хвилі фільмів про екзорцизм, картина може похвалитися істериками і втратами свідомості глядачів під час прем'єри, а також забороною показів в декількох країнах Європи.

Жанр, який звів з розуму Голівуд на початку 2000-х − J-Horror (японський жах), не мав би такого культурного значення, якби не картина Хідео Накати "Дзвінок". Грунтуючись на фольклорних містичних історіях Сходу, японський хорор заінтригував глядача психологічною складовою жаху і статичною постановкою кадру. Такий мінімалістичний стиль без зовнішніх спецефектів, а також образ "юрей" − японський привид-дівчина з довгим волоссям − донині користуються великою популярністю.

Новою жанровою знахідкою сучасних фільмів жахів стала картина "Відьма з Блер". Малобюджетний проект Деніела Міріка і Едуардо Санчеса створив одну з найяскравіших містифікацій жанру, що змусила глядачів нишпорити по Мережі в пошуках додаткової інформації та зведень новин про цю, нібито, реальну історію. Знятий в жанрі "мок'юментарі" (схрещення художнього фільму і документалістики), "Відьма з Блер" забезпечує лякаючий ефект присутності за рахунок любительської зйомки і відсутності "кінообробки" у вигляді монтажу, музичного супроводу і побудови сюжету. Виявилося, що немає нічого страшнішого реальності.

На перший погляд стандартна історія в стилі тінейджерского хоррору, "Хатина в лісі" вперше за довгий час стала справжнім постмодерністським осмисленням жанру фільму жахів. Галаслива компанія з п'яти друзів тікає на вікенд побешкетувати в ізольовану від усього світу сільську хатину. Однак те, що відбувається далі, підсумовує головні образи та штампи хоррору, повністю презапускаючи жанр.