День учителя 2025: самые теплые, щемящие и милые стихи об учителях

В этой подборке от Люкс - искренние, теплые и трогательные стихи, посвящены тем, кто ежедневно отдает частичку себя, чтобы наш мир становился немного лучше. Читай, вдохновляйся и не забывай благодарить своих учителей.

Стихи об учителях

***

Так схожа на матусю учителька моя,
Така ж привітна і така ласкава,
Я жити в неї вчуся, горнусь до неї я,
Вона країни знань зоря яскрава!

І світить нам, і гріє, і розуму навча,
Ми всі її любов'ю обігріті,
І хлопчик неслухняний, і лагідне дівча —
Бо ми для неї найдорожчі в світі.

Моя учителько, спасибі, що ти є,
Життя шкільне з тобою сонячним стає,
У юнім серці ти, як зірка золота,
Моя учителько, любов моя свята.

Панує в класі тиша, коли говориш ти,
Бо, як струмочок, ллється твоя мова,
І хочеться летіти в незвідані світи,
Де нас чекає доля барвінкова.

Спасибі тобі, рідна, за серце золоте,
За мудрість, за турботу і терпіння,
Посіяне тобою любов'ю проросте,
Бо сходи ті із доброго насіння.

Н. Багмут

***

Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить...
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.

Н. Красоткіна

***

Вчителька
У яблуневім саду.
Рідна учителько сива, —
Днина, легка і красива,
Йде по школярськім сліду.
Ще як малими були, —
Слід ми в саду залишили.
Крони тоді, як вершини,
Снігом сліпучим цвіли.

В ночі зимові, сумні,
Знаєм, не спалось вам часто —
Ваше омріяне щастя
Десь полягло на війні.
Чисту скорботу сльози
Ви перед нами ховали —
Силу од вас ми черпали,
Так, ніби грона в лози.

Де пролягали стежки,
Там перетнулись дороги.
Сипався цвіт нам під ноги —
І пролітали роки.
Вчителько, ви — як весна.
Ми ж бо довкола — мов квіти.
Вам поміж нас молодіти,
Вічно ходити між нас.

Я. Ярош

***

Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики
Пишуть палички.
Добре нам читається —
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна —
Хмуриться вона.
Скільки розгадали ми
З нею загадок.
Скільки прочитали ми
Віршів і казок.
Стороною рідною
Дниною погідною
Йшли через покіс
У багряний ліс.
Наша перша вчителька
Інших науча.
Букварі і читанки
Їм вона вруча.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка
Інших перший раз
Повела у клас.

Тамара Коломієць

***

На уроці я уважно
Ловлю кожне слово:
Вчителька моя цікаво
В нас веде уроки!
Нам розказує про мову
Про казки, про дружбу,
Про звіряток пречудових.
Лиш сиди — і слухай!
Слухай і запам'ятовуй!
А коли спитає,
Дуже гарно обмірковуй,
Та відповідай їй!
Математику й читання
Залюбки вивчаю!
Коли з музики уроки, —
З радістю співаю!
Дуже люблю малювати,
У м'яча пограти.
Моя вчителька для мене —
Як рідная мати!

Валентина Лелеко

***

Я вдячна, перша вчителько, тобі,
За ті знання, що нам, малим, давала,
Була із нами в радості й журбі,
за ночі, що, на жаль, не досипала.
Я вдячна, що нам душу віддала,
Хоч вгамувати нас було так складно.
В навчанні зацікавити змогла,
Зростила учнів з діток безпорадних.
Любила і веселих, і сумних,
Вертлявих, працьовитих і ледачих,
Спокійних, галасливих, непростих.
Знайшла підхід до всіх. А як інакше?!
Тобі спасибі за нелегкий труд,
За безліч вдячних діток-вихованців!
Стежки життя до школи нас ведуть.
Там перша вчителька дітей чекає вранці.

Тетяна Строкач

***

А перший учитель, як сонячна ласка.
Як чисте, живе джерело.
До діток приходить з ним радість і ласка
І мудрість та ніжне тепло.
Він вперше для них дивосвіт відкриває,
За руку веде в майбуття.
І вперше у дружбі й любові єднає
Та робить цікавим життя.

Н. Красоткіна

Стихотворение об учителе до слез

***

Вже пригріло сонечко золоте,
Квітами барвистими луг цвіте:
І кущі горицвіту, й сон-трава,
І фіалка-зіронька польова.
Цілий оберемок їх нарвемо.
І вінок-веселочку сплетемо.
Принесем віночок той у свій клас,
Подаруєм вчительці:
- Це для вас!
І за те, що учите нас добру,
І за те, що любите дітвору.

Євген Доломан

***

Так схожа на матусю учителька моя,
Така ж привітна і така ласкава,
Я жити в неї вчуся, горнусь до неї я,
Вона країни знань зоря яскрава!
І світить нам, і гріє, і розуму навча,
Ми всі її любов’ю обігріті,
І хлопчик неслухняний, і лагідне дівча —
Бо ми для неї найдорожчі в світі.
Моя учителько, спасибі, що ти є,
Життя шкільне з тобою сонячним стає,
У юнім серці ти, як зірка золота,
Моя учителько, любов моя свята.
Панує в класі тиша, коли говориш ти,
Бо, як струмочок, ллється твоя мова,
І хочеться летіти в незвідані світи,
Де нас чекає доля барвінкова,
Спасибі тобі, рідна, за серце золоте,
За мудрість, за турботу і терпіння,
Посіяне тобою любов’ю проросте,
Бо сходи ті із доброго насіння.

Наталія Багмут

***

Сяє вдалині вогник у вікні,
Мов ясна зоря, сходить над селом.
Бачиться мені, віриться мені:
Вчителька моя й досі за столом.
Зошити свої дітвора здала -
То вразливих душ повісті малі.
Двійка школяра, горе школяра
Зморшкою лягли на її чолі.
А з вікна пливе золотий пилок,
Сонячним струмком сяє в темноті.
Вчителько моя, скільки помилок
Виправили ви в кожному житті!..
Нам ростить міста й хліб на цілині,
Вам - навчать дітей і радіть за них:
Прийдуть восени, підуть навесні
По шляхах космічних, по шляхах земних.

Людмила Мензул

Стихи об учителе известных поэтов

***

Учитель мій! Як ми тебе любили,
як слухали тебе в полоні юних мрій!
У пам’яті моїй тримає років сила
твій тихий карий зір і кашель твій сухий.
Ти нас повів, закохано і сміло,
в незнаний світ, чудесних повний чар.
В твоїх словах, що ми в серцях лишили,
пізнали ми любові й дружби жар.
Закони вод, вітрів, і хмар, і світла
одкрились нам у ті школярські дні.
З тобою наша молодість розквітла
і наших душ пориви огняні.
Твій добрий зір в моїй уяві лине...
Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,
ти вчив любити подвиги людини,
красу труда й безсмертний рідний край...
Ось ти ідеш повільною ходою
і слухаєш, як день шумить життям,
а ми, малі, вітаємось з тобою,
і тепло так всміхаєшся ти нам.
Урок останній. Сонце над землею
світило нам. Ми радісні були.
І у життя тепло душі твоєї
ми крізь вітри й негоди понесли.
Василь Мефодійович, у скорботі
з нас не один заплакав і зітхнув,
коли в далекій рідній Третій Роті
на цвинтарі навіки ти заснув.
І хай з тих днів згубили лік ми рокам,
завжди — в бою, у розліті споруд —
для нас зоріє подвигом високим
твій корисний і благородний труд!

Володимир Сосюра

***

Сонечко встає, і шумить трава,
Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти,
Вчителько моя, зоре світова.
Звідки виглядати,
Де тебе знайти?
На столі лежать зошитки малі,
Дітвора щебече золота, золота,
І летять, летять в небі журавлі.
Дзвоник ніби кличе
В молоді літа.
Скільки підросло й полетіло нас
На шляхи землі, в ясну блакить, у блакить.
А що в тебе знов та доріжка в клас,
Під вікном у школі
Явір той шумить.
Двох синів твоїх узяли фронти,
Воювали, не лічивши ран, тяжких ран.
В партизанську ніч посивіла ти,
Як в морози сиві
Непожатий лан.
Знов приходить юнь і шумить трава.
Пізнаю тебе я при вогні в наші дні,
Вчителько моя, зоре світова,
На Вкраїні милій,
В рідній стороні.

Андрій Малишко

***

В синьому тумані,
В сині димовій
Яблука рум'яні,
Груші медові.
Линуть птичі зграї,
Шелестять гаї...
Школа відчиняє
Двері нам свої.
Вийдуть нас зустріти
Друзі-вчителі,
Принесім їм квіти
З рідної землі.

М. Рильський

Также тебе будет интересно прочитать грустные стихи о любви в подборке от Люкс.