Новые диалектные версии текста для Радиодиктанта: на этот раз - наречия Слобожанщины и Кропивниччины

В этом году Радиодиктант национального единства стал особенно незаурядным событием: он объединил не только желающих приобщиться к патриотической акции, но и претензиями к чтению Натальей Сумской и даже к самому тексту диктанта, автором которого была Евгения Кузнецова.

Особой темой стало употребление в тексте диалектизмов вроде слова "питятко". Креативные пользователи соцсетей вдохновились и начали делиться собственными вариантами текста – с учетом говора регионов.

Напомним, оригинал был таким:

Треба жити!

Жити треба цікаво: читати книжки, ходити в театр, дресирувать пса Патрона…

Треба жити! Не впівсили, не трошки, не завтра, не після. По-справжньому! Зараз! Треба гладити котів, збирати гриби, везти цуценят із фронту на "інтерсіті", робити ремонт і приносити щастя тим, кого любимо. Треба купувати сукні з лелітками і донатити на військо, вишукувати РЕБи і генератори, а ще — нишпорити вечорами в міжʼярʼї ботсаду, бо на перший урок треба принести каштанів.

Треба любити свій дім, навіть якщо він тимчасовий і далеко від справжнього дому — того, що в серці. Треба здавати кров, і, може, з нею ще в чиємусь серці поселиться любов до слів: "допіру", "пітятко" чи "кияхи".

Треба цілуватися, коли випадає нагода, і казати те, що на думці. Немає часу на півтони. Матеріальне — крихке, життя тікає крізь пальці. Справжнім виявилось тільки те, за що не можна схопитись руками: спогади, сміх і любов.

Ще треба плакати, коли можеться. За все те, що ніколи не мало з нами статися. За те, що ми не тільки знаємо, як пишеться "далекобійний дрон" або "балістична ракета", а й розрізняємо їх на слух.

Росіяни хочуть, щоб ми стали схожими на них: скніли у вічній гризоті. А ми будемо жити цікаво — всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою.

Предлагаем твоему вниманию слобожанский вариант.

А вот как звучал бы текст на Кропивнитчине.