Як хлопець з одеським корінням підкорив Париж та серця усіх жінок

Сюрприз: Джо Дассен народився в Брукліні, його дід був з Одеси, а найбільшу популярність він здобув у... Союзі. Бо чому б і ні? Про насичене життя французького серцеїда - читай на Люкс.

Одеські корені та голлівудське дитинство

5 листопада 1938 року в Бруклині народився хлопчик, якому судилося стати іконою французького шансону. Батько - кінорежисер Жюль Дассен, асистент самого Хічкока. Мати - угорська скрипалька Беатріс Лонер. А дід по батьковій лінії - одесит Самуель Дассін, який емігрував до США.

Отже, майбутній символ французької романтики виріс не в Парижі, а в Лос-Анджелесі. З дитинства Джо підробляв (хоча сім'я була заможною - просто такий характер), читав енциклопедії та дбав про молодших сестер. Ідеальний старший брат. Поки не прийшов сенатор Маккарті зі своїм полюванням на відьом.

Коли Голлівуд каже "до побачення"

Батько Джо симпатизував комуністам. У Голлівуді 1949 року це було не дуже модно. Жюля Дассена додали до "чорного списку", і сім'я змушена була тікати з США. У 11 років Джо опинився в Європі - і це був найкращий поворот долі в його житті.

Хлопець навчався в елітному швейцарському коледжі разом із дітьми європейських багатіїв, змінював школи, слідуючи за зйомками батька, захоплювався гірськими лижами. Бігло говорив трьома мовами. Звучить як резюме ідеального кандидата на... що завгодно, тільки не співака.

Повернення в Америку (з 300 франками в кишені)

У 1955 році батьки розлучилися. Джо важко пережив це і вирішив повернутися до США - із трьомастами франками в кишені. Вступив до Мічиганського університету на медицину, потім перемикнув до етнології, захистив магістратуру і, навіть, читав лекції.

А ще він підробляв сміттярем, мийником посуду, барменом, водієм вантажівки. Бо якщо вже жити студентським життям, то робити його як слід. І так, у вільний час він співав пісні Жоржа Брассенса з французьким приятелем в університетських кафе. За 50 доларів на вихідні.

Гітара замість стетоскопа

Поки Америка божеволіла від рок-н-ролу, Джо залишався вірним французькому шансону. Він навіть записав кілька пісень для фільму батька в 1958 році. Результат? Йому порадили більше не співати.

Але Джо був упертий. "Я не люблю дилетантства, - казав він. - І не хочу бути зіркою на п'ять хвилин". Тому він працював над голосом, вправлявся на гітарі і... забрався в трюм вантажного судна, щоб без грошей в кишені повернутися до Європи.

Любов, яка записала перший диск

У грудні 1963 року на вечірці Джо познайомився з Маріз Массьєра. Їх роман розвивався стрімко, і вони почали жити разом. Джо дублював фільми, писав статті для Playboy і The New Yorker, працював асистентом режисера. Гітара залишалася хобі.

Але Маріз вирішила інакше. У жовтні 1964 року вона таємно записала аматорську плівку з голосом Джо та принесла її в офіс звукозаписної компанії CBS. Як подарунок на день народження.

Джо був категорично проти. Він не збирався ставати співаком. Але Маріз наполягала. І CBS наполягала. І врешті в грудні 1964 року Джо підписав контракт.

"Мене привела до пісні любов, - згадував він пізніше. - Я записав свій перший диск, щоб сподобатися дівчині, в яку був закоханий".

Перші диски та перші провали

Перший диск вийшов тиражем 1000 примірників і майже не продавався. Другий - теж провал. Третій - трохи краще. Джо вже збирався розірвати контракт, коли з'явився новий продюсер - Жак Пле.

Ці двоє знайшли спільну мову одразу. Пле став не просто продюсером, а другом, наставником і тим, хто вмів переконати Джо в його таланті. Бо Джо був інтровертом, сповненим сумнівів і тривог. Йому потрібен був той, хто постійно вселяв би йому впевненість.

Секрет успіху: приховувати дружину

18 січня 1966 року Джо і Маріз одружилися. Але... ніхто не повинен був про це знати. Бо як продаватимуться диски, якщо дівчата дізнаються, що їхній кумир одружений?

Тому на публіці Джо був «холостяком», а Маріз представлялася як супутниця журналіста-друга. Вони грали в цю гру роками.

"Джо і Маріз грали в цю гру, - розповідала сестра співака Рікі. - Сенс був у тому, щоб диски краще продавалися. У дівчат мала зберігатися надія: Джо хотів, щоб вони ридали від нерозділеного кохання до кумира".

Маркетинг 1960-х, панове. Жорстокий, але ефективний.

"Єлисейські Поля" та світова слава

1969 рік. Пісня "Les Champs-Élysées" підкорює не тільки Париж, а й усю Францію. Потім Нідерланди. Потім Німеччину. Потім - увесь світ.

Джо Дассен став світовою знаменітістю. І навіть популярнішим за The Beatles... щоправда, тільки у СРСР.

Білий костюм та пишна шевелюра

Саме 1969 року Джо вперше вдягнув свій знаменитий білосніжний костюм - на порад Жаклін Сальвадор. І це стало його візитівкою.

Високий, блакитноокий брюнет із пишною шевелюрою, у бездоганно білому костюмі, який співав напівпошепки, підходячи до самого краю сцени та заглядаючи в очі глядачам. Жінки божеволіли. Чоловіки заздрили.

Особиста трагедія та депресія

Восени 1973 року Маріз народила сина Джошуа. Він прожив п'ять днів.

35-річний Джо впав у важку депресію. Здавалося, що його життя руйнується. Щоб вийти з цього стану, він з головою пірнув у роботу - писав пісні для друга Карлоса, записував нові альбоми.

Але стосунки з Маріз не витримали цього удару. У 1977 році вони розлучилися.

Друге кохання та нові складнощі

У 1977 році Джо познайомився з 19-річною Крістін Дельво. За офіційною версією - у фотосалоні в Руані. За реальною - ще в 1971 році в літаку. Але Джо був поетом і вигадав більш романтичну історію: "Прекрасний принц закохався в простачку!"

У січні 1978 року вони одружилися. Народилося двоє синів - Джонатан і Жюльєн.

Але Крістін виявилася капризною, ревнивою, схильною до алкоголю та легких наркотиків. Сварки, скандали, виснаження. Джо намагався, але через три тижні після народження Жюльєна подав на розлучення та отримав повну опіку над дітьми.

"Бабине літо" та Тото Кутуньо

1975 рік подарував світові найбільший хіт Джо - "L'été indien" ("Бабине літо"). Музику написав Тото Кутуньо, слова - П'єр Деланое та Клод Лемель.

Пісня 11 тижнів трималася на першому місці у Франції. Стала популярною у Швейцарії, Німеччині, Латинській Америці та СРСР. Випадок, коли пісня французькою стала світовим хітом, - рідкість в естрадній музиці.

Це була пісня про кохання, яке спалахує востаннє між двома людьми. Прекрасне і недовговічне, як запізніле осіннє тепло перед зимою.

Останній концерт та фінал

18 липня 1980 року в Каннах під час концерту Джо раптом зблід, схопився за мікрофон і сказав: "Вибачте, мені недобре".
Його відвели за куліси, зробили укол. Через кілька хвилин він повернувся: "Люди прийшли слухати мене, я маю співати для них". Публіка влаштувала йому бурхливу овацію.

Але за лаштунками Джо втратив свідомість. Діагноз - інфаркт міокарда.

Відновлюватися він поїхав на Таїті разом із новою подругою Наталі. До нього приїхали мати, обидва сини та Клод Лемель. 20 серпня 1980 року під час обіду в ресторані Джо впав без свідомості.

Це був третій серцевий напад за літо. Реанімація не допомогла. Клод Лемель стверджує, що смерть настала миттєво - через дві хвилини після початку обіду.

Джо Дассену не виповнилося й 42 років.

Спадщина та пам'ять

Джо Дассен похований на кладовищі Hollywood Forever в Голлівуді - поруч із бабусею та дідусем. Для публічного відвідування могила недоступна.

Обидва його сини стали музикантами. Молодший, Жюль, виступає по всьому світу з концертами пам'яті батька.

Також тобі буде точно цікаво дізнатись про французького актора П’єра Рішара.