Шпигунка, феміністка, благодійниця: життя авторки дитячих книг

Астрід Ліндгрен прожила життя, яке починалося зі скандалу, продовжувалося боротьбою і закінчилося тріумфом. Вона носила штани, коли це було неприйнятно. Коротко стригла волосся, коли це засуджували. Народила дитину поза шлюбом, коли це було ганьбою. І стала найвідомішою письменницею Швеції. Як письменниця досягла свого успіху - читай на Люкс.

Дитинство Астріт Лінгрет

Астрід народилася 14 листопада 1907 року на хуторі Нес біля містечка Віммербю. Її батьки познайомилися ще дітьми і одружилися лише через 17 років знайомства. Романтично? Безперечно. Хоча сьогодні таке назвали б "довгострокове випробування стосунків".

Дівчинка росла другою дитиною у сім'ї, де панували лютеранські традиції, але при цьому дітям давали повну свободу. Саме те поєднання, яке зазвичай породжує або геніїв, або проблемних підлітків. У випадку Астрід вийшло комбо.

Дівчинка навчилась читати самостійно, бо полюбила книжки – їй їх читала більш грамотна подруга, і Астрід вирішила, що залежність від чужої грамотності – це не її стиль. Своє дитинство вона називала щасливим, і саме воно стало джерелом натхнення для всіх її книжок. Бо коли ще пізніше писати про безтурботне життя, як не після важкого досвіду дорослішання?

П'ятнадцять і вже журналіст

У п'ятнадцять років Астрід почала працювати помічником журналіста. Так, у той час, коли сучасні підлітки вирішують, який фільтр краще використати в Instagram, вона вже робила кар'єру. Перші її публікації виходили без зазначення імені автора – очевидно, світ ще не був готовий до того, що дівчинка-підліток може писати щось варте уваги.

А потім сталося те, що в пристойному суспільстві називають "нещастям", а насправді є просто життям. У дев'ятнадцять років Астрід завагітніла від редактора журналу, в якому працювала – одруженого чоловіка, до того ж на 30 років старшого за неї. Сім'я не прийняла її незаконнонародженого сина Ларса, і дівчині довелося залишити і роботу, і рідну домівку.

Хлопчик перші п'ять років життя провів у прийомній родині, поки Астрід билася за виживання у Стокгольмі. Були часи, коли в неї не було грошей навіть на їжу. Але, як кажуть, що нас не вбиває – дає матеріал для майбутніх книжок про сиріт і самотніх дітей.

Заміжжя та початок письменницької кар'єри

У 1931 році Астрід вийшла заміж за Нільса Стуре Ліндгрена, забрала сина, а через три роки народила донечку Карін. Нільс усиновив Ларса, і вони прожили в щасливому шлюбі 21 рік. Бачиш? Хеппі-енд можливий, навіть якщо ти порушила всі можливі правила пристойності.

Саме донька стала натхненням для найвідомішої книги Астрід. Коли семирічна Карін захворіла на запалення легень, вона попросила маму розповісти їй про... Пеппі Довгапанчоху. Дивне ім'я дівчинка вигадала на ходу, а Астрід підхопила ідею і роками розповідала доньці історії про неслухняну рудоволосу дівчинку надприродної сили.

"Пеппі": книга, яка вчить дітей "неправильних речей"

У 1944 році Астрід надіслала рукопис "Пеппі Довгапанчоха" до видавництва "Бонньєр". Відповідь була передбачуваною: відмова. Бо що це таке – дівчинка, яка живе сама, піднімає коня однією рукою, обманює дорослих і взагалі не поважає авторитети? Це ж розбещення молоді!

Видавництва одне за одним відмовляли Астрід, заявляючи, що книжка вчить дітей неправильних речей. І це, до речі, найкращий комплімент, який може отримати дитяча література. Бо правильні речі діти вже і так чують від батьків, вчителів та сусідів. А ось історію про те, що можна бути сильним, незалежним і не давати себе в образу – це треба почути з книжки.

Зрештою, у 1945 році видавництво "Рабен і Шегрен" таки випустило "Пеппі", і книга стала шаленим успіхом. Власник видавництва Ханс Рабен був страшенно розчарований тим, що конкурс виграла звичайна домогосподарка, але гроші, здається, його втішили.

Золота ера: коли все вдається

У 1946 році Астрід запросили на посаду редактора в те саме видавництво, де вона пропрацювала до виходу на пенсію у 1970 році. У 1950-60-х роках вона написала найвідоміші книги: "Міо, мій Міо", трилогію про Карлсона, "Расмус-бродяга", "Мадікен", "Еміль з Льоннеберґи".

Цікавий факт: шведські критики неодноразово відзначали, що Карлсона Астрід списала з персонажа американських коміксів 1940-х років – містера О'Меллі.

Астрід писала свої чернетки стенографією, лежачи в ліжку. Бо навіщо сидіти за столом, як справжня письменниця, коли можна творити в піжамі під ковдрою?

Коли твої книжки визнають геніальними

У 1958 році Астрід отримала медаль імені Ганса Крістіана Андерсена – найпрестижнішу нагороду в дитячій літературі. Потім посипалися інші премії: датська Карен Блікс, чилійська премія Габріели Містраль, шведська премія Сельми Лагерльоф.

У 1969 році вона отримала Шведську державну премію з літератури. Але найголовніше - у рідній Швеції їй поставили прижиттєвий пам'ятник. Вона стала першою письменницею країни, яка удостоїлася такої честі. Уявляєш собі задоволення? Пройти повз власного пам'ятника і подумати: "Непогано".

Астероїд Lindgren отримав свою назву саме на честь письменниці. Практично всі її твори були екранізовані. У 2002 році в Швеції заснували літературну премію імені Астрід Ліндгрен для видатних дитячих письменників.

Громадська діяльність

Авторитет Астрід був настільки великим, що півстоліття тому вона, розвинувши бурхливу громадську діяльність, побічно посприяла усуненню від влади соціалістів у шведському уряді.

Під час Другої світової війни Астрід працювала у шведській розвідці, перевіряючи чуже листування. Так, наша улюблена дитяча письменниця була шпигункою. Життя завжди цікавіше за вигадку.

Усе життя вона перераховувала на благодійність великі суми – понад 10 мільйонів шведських крон у сучасній валюті. Власним коштом заснувала та утримувала реабілітаційний центр для дітей-інвалідів. Бо мало просто писати про добро – треба ще й робити його.

Навіть у похилому віці вона любила грати з дітьми в парках і на дитячих майданчиках. Уяви собі картину: літня дама зі світовим ім'ям грається з незнайомими дітьми на гойдалках. Хтось би назвав це дивним, але насправді це просто вміння залишатися живою людиною, незалежно від кількості нагород.

Трагедії: ціна слави

Життя Астрід не було суцільним святом. У 1952 році помер її чоловік. У 1961-му – мама, через вісім років – батько. Трагічним виявився 1974 рік, коли назавжди пішли брат і друзі дитинства. А справжнє горе прийшло ндо неї в 1986 році – помер син Ларс, той самий хлопчик, якого вона народила в дев'ятнадцять і якого змушена була віддати на виховання.

В кінці життя Ліндгрен залишилася одна в стокгольмській квартирі, де була написана "Пеппі Довгапанчоха". Дочка Карін вийшла заміж, була близька з матір'ю до кінця, але кожен помирає в самотності.
Астрід пішла з життя 28 січня 2002 року у віці 94 років. І залишила після себе світ, у якому діти знають: можна бути сильним, незалежним, не схожим на інших – і це нормально.

Також читай біографію Івана Карпенка-Карого.