Темна сторона бренду Adidas: нацисти, олімпіада та брати, що посварили ціле місто
Підозрюємо, що цього ти не знала.
Знаєш, що об'єднує спортивні кросівки та мильні опери? Драматизм, інтриги та брати, які не можуть поділити спадщину. Тільки замість багатих родин із Беверлі-Хіллз у нас - скромне німецьке містечко Херцогенаурах, 1920-ті роки, та сім'я Дасслерів, яка вирішила шити взуття. Спойлер: закінчилося це створенням двох найбільших спортивних брендів у світі. Бо чому б і ні? Люкс відкриває деталі створення відомого тобі бренду.
Коли покришки стають підошвами
Уяви собі 1920 рік. Європа тільки-но вийшла з м'ясорубки Першої світової, економіка лежить, настрій - як у понеділок після новорічних свят. І тут Адольф Дасслер, молодий хлопець із Херцогенаураха, дивиться навколо і думає: "А чому б не почати шити взуття?"
Не те щоб у нього був вибір - роботи у нього не було, а батько саме працював на взуттєвій фабриці. Тож Аді (так його кликали друзі, і так, саме звідси походить назва Adidas) організував майстерню. У колишній пральні. Бо де ще треба?
Перша продукція родини Дасслер - це не легендарні кросівки з трьома смужками, а домашні тапочки. З верхом із старого військового обмундирування та підошвою з автомобільних покришок. Екологічно? Так. Гламурно? Не дуже. Але це спрацювало.
Брати проти брата
У 1924 році до бізнесу приєднався старший брат Адольфа - Рудольф. І тут почалася магія: спокійний, зосереджений на виробництві Аді та активний, комунікабельний продавець Руді. Ідеальна команда. Як Бетмен і Робін. Або як ти та твоя подружка, коли одна розмовляє з офіціантом, а інша дивиться в меню.
Народилася "Взуттєва фабрика братів Дасслер".
Звучить скромно, але вже через рік Адольф винайшов футбольні бутси з шипами, які ковалі виковували вручну. Бо звичайне взуття - це нудно.
До 1927 року фабрика виробляла 100 пар взуття на день і наймала 25 працівників. Для повоєнної Німеччини - це як сьогодні відкрити стартап і за рік вийти на плюс.
Олімпійська слава та один Джессі Оуенс
А далі - як у казці. 1936 рік, Олімпіада в Берліні. Адольф Дасслер особисто переконує американського бігуна Джессі Оуенса виступити у взутті їхньої фабрики. Оуенс виграє чотири золоті медалі та встановлює п'ять світових рекордів.
Уяви собі щось краще такої рекламної кампанії? Важко? Продажі зростають до 400 000 марок (валюта у Німеччині) - астрономічна сума на той час. Фабрика Дасслерів стає легендою. Все чудово. Брати на коні. Що може піти не так?
Війна, нацисти та незручні питання
Ох, ну звісно ж. Друга світова. І тут історія стає трохи... складною. Обидва брати були членами нацистської партії (так, це той самий Адольф, але не той, про якого ти подумала). Фабрики конфіскували, братів відправили на фронт.
Втім, Адольфа швидко повернули - хтось же мав шити тренувальне взуття для німецьких солдатів. Тому що навіть під час війни німецька точність та якість мають бути на висоті, так?
Сварка століття
1945 рік. Війна закінчилася. Американці окупували містечко. Рудольф потрапив у табір для військовополонених. А коли повернувся - магія братерства десь зникла.
Точні причини сварки невідомі досі. Можливо, Рудольф був ображений, що Адольф не використав зв'язки з американцями для його звільнення. Можливо, брати доносили один на одного окупантам. А можливо, просто 25 років спільної роботи та протилежні характери зробили своє.
У 1948 році, після смерті батька, брати розійшлися. І розділили не тільки фабрики, а й усе містечко Херцогенаурах. Співробітники двох компаній не вітались на вулиці. Дітей не відправляли в одні школи. Місто поділилося на два табори. Як у "Ромео та Джульєтти", тільки з кросівками.
Сварка століття
Спочатку фірми називалися Addas і Ruda. Але через кілька місяців перетворилися на Adidas і Puma. І тут почався справжній детектив.
Адольф порушив договір про невикористання старої символіки. Він узяв дві смуги з емблеми Dassler, домалював третю — і 18 серпня 1949 року запатентував їх як символ Adidas. Руді, звісно, був у захваті. Ні, стоп. Руді був у шаленому гніві.
Так народилася легендарна ворожнеча між Adidas та Puma. А світ отримав два топових бренди замість одного. Тому що німці навіть сваритися вміють продуктивно.
Три смужки назавжди
Адольф Дасслер виявився генієм маркетингу. У 1950-х роках Adidas уклала договір з Міжнародним олімпійським комітетом. У 1954-му збірна Німеччини виграла Чемпіонат світу у бутсах зі знімними шипами від Adidas - і це стало переломним моментом.
До середини 1970-х років Adidas була світовим лідером. Три смужки стали символом успіху, якості та спортивного духу. Адольф отримав понад 800 патентів. Компанія виробляла 200 000 пар взуття щодня.
Успіх зробив Адольфа мільярдером. Не погано для хлопця, який колись вирізав підошви зі старих покришок, правда?
Мораль історії
Адольф Дасслер помер у 1978 році. Але його спадщина жива. Adidas залишається одним із найдорожчих брендів у світі, хоча й поступається Nike (але це вже інша історія про конкуренцію).
А мораль? Якщо ти сваришся з братом чи сестрою - не засмучуйся. Можливо, це призведе до створення двох глобальних брендів. Або хоча б до цікавої історії для онуків.
Також тобі варто дізнатись більше про життя Івана Миколайчука.