Через бюст Леніна він втратив золоту медаль і мало не втратив кар'єру: з чого почалося переслідування Івасюка

Отже, уяви: тобі тридцять років, ти красивий, талановитий, знаменитий на весь Радянський Союз і за його межами, тебе люблять мільйони, твої пісні співають від Тбілісі до Чорного моря. Здається, мрія, правда? Але є один нюанс - живеш ти в УРСР у 1970-х, і КДБ вже давно записало тебе у блокнотик. Ласкаво просимо в біографію Володимира Івасюка - людини, якій вдалося стати легендою навіть попри неймовірно наполегливі зусилля системи цього не допустити.

Володимир Івасюк - біографія

Дитинство Володимира Івасюка

Народився Володимир 4 березня 1949 року в Кіцмані на Буковині. Батьки - вчителі, інтелігенція, тато пише поезію про Голодомор і вільно розмовляє шістьма мовами. Тобто сім'я - ідеально "благонадійна" з точки зору радянської влади. Навіть ні - вже "на олівці" в КДБ, бо тато колись сидів у таборах за спробу перейти кордон, щоб вступити до університету. Зрозуміло, справжній злочинець.

Маленький Вова в три роки вже тягнеться до музики - ходить на репетиції учительського хору, куди його беруть батьки. У п'ять - починає грати на скрипці. Звісно, музична школа в Кіцмані з'явилася завдяки клопотанням його тата. Хлопець відмінно вчився, мав усі шанси отримати золоту медаль.
Але тут - доля у вигляді гіпсового Леніна.

В десятому класі компанія школярів гуляла в парку, хтось жартома жбурнув картуза на бюст вождя. Погано закріплений бюст упав. Міліція, "Справа Івасюка", загроза виключення з комсомолу - класика. Золота медаль полетіла разом із бюстом.

Далі - блискуче складені вступні іспити до Чернівецького медичного інституту. І відрахування в перший же день. Формулювання - "проникнення нечесним шляхом у лави радянських студентів". Радянська бюрократія завжди мала хист до поезії.

Рятівником виступив перший секретар міськкому комсомолу, який влаштував Івасюка на завод "Легмаш" - учнем токаря. Бо що ще робити майбутньому геніальному композитору, як не точити деталі на фурнітурному заводі?

Завод як творча резиденція

Завод несподівано виявився непоганим місцем для старту кар'єри. Там Івасюк одразу отримав керівництво заводським хором, який за півроку став лауреатом обласного конкурсу. Тут же - перший ансамбль "Буковинка", перші перемоги на конкурсах. Правда, виступати доводилося під псевдонімом "Весняний" - бо не будучи членом Спілки композиторів, він офіційно не мав права на авторство. Система ретельно стежила за тим, щоб таланти не зазнавалися.

Після позитивної характеристики із "Легмаша" Івасюка нарешті поновили в медичному інституті. Бюрократичний кайф: спочатку виженуть, потім поновлять за довідкою від токарного верстату.

Володимир Івасюк - "Червона рута"

13 вересня 1970 року на Театральній площі Чернівців 21-річний Івасюк разом з Оленою Кузнєцовою вперше виконав "Червону руту" в прямому ефірі. Говорять, що натовп на площі був в захваті, нвіть зупинився автомобільний рух на сусідніх вулицях. Наступного дня пісню співала вся Україна.

Цікаво, що пісня визрівала три роки. Іваcюк їздив гірськими селами, збирав перекази, записував легенди про чар-зілля. Спочатку задумував баладу - але скоротив, щоб краще запам'ятовувалося. Той, хто думає, що хіти пишуться за п'ять хвилин - помиляється. Хіти пишуться за три роки польових досліджень на Косівщині та в Путильському районі.

До речі, свого часу Івасюк за одну ніч написав оркестрову партитуру для шістдесяти інструментів - з пам'яті. Просто так, між іншим. Поки інші спали.
"Червона рута" увійшла до двадцятки переможниць всесоюзного фестивалю "Пісня-71". Пізніше "Водограй" переміг на "Пісня-72" та на міжнародному "Сопот-74", "У долі своя весна" — на "Сопоті-77". Платівка з піснями Івасюка у виконанні Ротару вийшла вісьмома перевиданнями. Для студента без членства у Спілці композиторів - непоганий результат.

Софія Ротару: творчий тандем, який боявся залізний кайр

Іваcюк уперше почув Ротару наприкінці 60-х на чернівецькому концерті й зрозумів - ось голос для його музики. Вона з'явилася якраз вчасно, бо шукала "свого" композитора три роки і боялася естради.

"Я вихована на народних піснях, - говорила Ротару. - А тут раптом потягнуло на естраду. Я боялася, три роки чогось чекала. І ось він з'явився, мій композитор Володимир Івасюк із "Червоною рутою".

Разом вони зробили перший і єдиний у світі україномовний концептуальний альбом - з продуманим дизайном обкладинки, де кожна пісня доповнює попередню. Записували вночі, з першої до п'ятої ранку, щоб не заважав шум трамваю. Романтика, яка нині коштувала б тисячі доларів за студійний час.
Хоч шанувальники складали легенди про їхній роман, Івасюк і Ротару пов'язували лише творчі стосунки. Просто іноді геній і муза - це не про любов, а про щось значніше.

Особисте життя Володимира Івасюка

Марія Соколовська - студентська любов, муза "Червоної рути". За спогадами однокурсників, увесь курс знав про почуття Івасюка до Марії. Сам він не зізнавався - натомість написав "Червону руту" і передав їй ноти з підписом "Мусі від Володі". Дуже тонко.

Галина Тарасюк - журналістка, яка прийшла писати статтю про музиканта, а вийшла із закоханістю й присвяченою їй піснею "Пісня буде поміж нас". Потім Іваcюк поїхав до Львова, Галина вийшла заміж. Класика жанру.

Тетяна Жукова - остання любов, солістка Львівського оперного театру, з якою він зустрічався п'ять останніх років. Родина не схвалювала, друзі називали "чорною феєю". Після смерті Івасюка вона одразу виїхала зі Львова. Навіть сестри досі відмовляються про неї говорити - і це вже само по собі красномовно.

Дві вищі освіти, бо просто одна - це не серйозно

Івасюк закінчив медичний інститут і вступив до Львівської консерваторії на факультет композиції. Тобто був одночасно професійним лікарем і композитором, грав на скрипці, фортепіано, віолончелі та гітарі, писав вірші і малював. Люди з однією вищою освітою можуть відпочити.

Правда, з консерваторією не все складалося гладко. Спочатку відрахували за пропуски - знімався в музичних фільмах. Потім поновився через психіатричну лікарню. Ні, не через хворобу - а тому що психіатрична довідка була єдиним законним способом "виправдати" прогули. Така собі радянська лайфхак-культура: якщо хочеш повернутися до консерваторії - ляж в психлікарню.

КДБ потім активно використав цей факт, щоб дискредитувати його посмертно. Майстри комунікації, нічого не скажеш.

КДБ: невтомні фани

Із певного моменту КДБ перетворилося на постійного супутника Івасюка. Причини були незначними: писав тільки українською ("Тому що я українець і я того хочу" - скандальна відповідь); відмовлявся прославляти "возз'єднання" з Росією; отримав гонорар із США за платівку і відповів на пропозицію "добровільно" здати гроші у "Фонд миру" приблизно в стилі "дякую, ні".

Його не вносили до списків на премії - "Прапороносці", для яких він написав музику, отримали Шевченківську, а Іваcюк - ні. Рекомендації дванадцяти членів правління на премію Островського теж проігнорували. Система вміла надсилати сигнали без слів.

За два місяці до зникнення він говорив другу: "Вже не маю сил протистояти тискові з боку працівників цієї організації, котрі надто "опікувалися" мною".
А чоловікові сестри якось сказав: "Я вже дозрів, щоб мене розіп'яти. Мені тридцять років, і я дійшов до того стану, що мене можна розіп'яти, як Ісуса Христа".

Володимир Івасюк - причина смерті

24 квітня 1979 року Іваcюку зателефонували. Він одягнувся і пішов. Більше не повернувся.

18 травня тіло знайшов солдат під час військового тренування в Брюховицькому лісі. Офіційна версія - самогубство через повішання. Газети написали про це ще до завершення розслідування. Зручно.

Ось тільки деталі не сходилися:

На одязі й взутті - жодних слідів кори чи деревини. При цьому слідство стверджувало, що він сам заліз на дерево, щоб прив'язати зашморг. Два взаємовиключних висновки в одній справі - і нікого це не насторожило.

Відстань від гілки до землі - 233 сантиметри. Довжина зашморга - 75 сантиметрів. Зріст Івасюка - 172 сантиметри. Якщо скласти зріст і зашморг - виходить, що людина просто стоїть на землі. Математика - наука складна.

У 2019 році Київський науково-дослідний інститут судових експертиз провів слідчий експеримент і встановив: фізично здійснити таке самогубство неможливо - знадобилися б зусилля трьох людей.

Очевидці бачили, як того ж дня незнайомі люди шукали Івасюка біля консерваторії. На могилі батько знайшов записку про те, що сина 8 травня забрали в автомобіль четверо невідомих. Слідство запискою не зацікавилося.

У 2015 році прокурор Львівщини офіційно заявив: убитий радянськими спецслужбами. У 2021-му ексзаступник генпрокурора уточнив: повішений уже мертвим.

Матеріали справи досі засекречені в Москві. Жодне ім'я не оголошене.

Похорон, який злякав компартію

22 травня 1979 року Львів попрощався з Івасюком. Влада зробила все, щоб мінімізувати присутність людей: у день похорону скрізь призначили обов'язкові комсомольські збори з погрозами звільнення та виключення. Некрологи в газетах заборонили

Прийшли тисячі.

Львівські таксисти не брали грошей за проїзд. Музиканти відмовилися грати ввечері в ресторанах. Дорога до Личаківського цвинтаря була вкрита квітами. Домовину друзі несли на раменах.

Комуністи правильно боялися: це був перший несанкціонований мітинг непокори. Ще до Майданів, ще до незалежності - люди просто вийшли і сказали "ні".

Після похорону багатьох звільнили. Поет Ростислав Братунь, який першим сказав слово над труною, залишився без роботи на сімнадцять років. Його не друкували, не давали виступати. Одного разу вдарили кастетом по голові біля квартири матері.

Біля могили Івасюка цілодобово чергували агенти КДБ - записували відвідувачів і спалювали записки. Могилу кілька разів оскверняли.

Надгробний пам'ятник родині не дозволяли встановити одинадцять років.

Спадщина Володимира Івасюка

107 пісень. 53 інструментальні твори. Музика до кількох вистав. Два університетські дипломи. П'ять мов на інструментах. І все це - за тридцять років, більшу частину яких система намагалася йому заважати.

У 1994 році - посмертно - Шевченківська премія. У 2009-му - звання Героя України. Фестиваль "Червона рута" існує з 1989 року і носить ім'я його пісні. У 2021 році понад п'ять тисяч людей одночасно заспівали "Червону руту" на площі Сєвєродонецька.

Радянська система пішла, а ось "Червона рута" залишилася назавжди.

Раніше Люкс вже розповідав про непросте життя зірки українського кінематографу Івана Миколайчука.