Шевченко, якого не вчили у школі: ром, карти і дорогі макінтоші

Отже, ви думаєш, що знаєш Шевченка. Портрет у кожному класі, вірші напам'ять, пам'ятник у кожному місті - 1384 штуки по всьому світу, якщо бути точними. Здається, достатньо. Але давай чесно: ти знаєш того Шевченка з картини в куточку кімнати, а не живу людину, яка пила чай з ромом, грала в карти й мала пристрасть до дорогих плащів-макінтошів за 100 рублів. Спойлер: він був значно цікавішим, ніж той хлопець з підручника зі сумним поглядом.

Дитинство Тараса Шевченка

Перш за все - розвіємо міф про тотальні злидні. Так, Тарас народився кріпаком. Так, рано осиротів. Але його батько чумакував - тобто, кажучи сучасною мовою, був далекобійником із власним бізнесом. Дід мав кузню й пасіку. Гроші в сім'ї були.

Батько, помічаючи, що Тарас геть не придатний для господарства, сказав пророчо: "З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо." Батьківська інтуїція спрацювала - вийшло перше.

У 8 років Тараса віддали до дяківської школи. Одного разу він відшмагав різками п'яного дяка, який спав, і втік. Самооборона чи справедливість? Вирішуй сама. Важливо те, що він з дитинства точно знав, чого хоче - і малювання вуглиною на стінах хати було найменшим із його злочинів проти тогочасного суспільства.

Перші гроші, до речі, Тарас заробив, допомагаючи відспівувати небіжчиків. Чудовий стартап для 10-річного хлопця.

Як кріпак став зіркою

У 14 років його забрали до панського двору - спочатку до Вільно, потім до Петербурга. Тут починається найцікавіше. Статус "козачка" - тобто кімнатного слуги - здається принизливим, але насправді це був квиток в інший світ: палаци, театри, аристократична поведінка замість польових робіт.

Тарас підглядав, вбирав, малював таємно вночі в Літньому саду. Ризикував покаранням? Авжеж. Але зупинявся? Ні.

1838 рік. Карл Брюллов, найкрутіший художник Петербурга, пише портрет поета Жуковського. Портрет розігрують у лотерею. Збирають 2500 рублів - це понад 40 тисяч доларів за сучасним курсом, або 45 кілограмів срібла. Саме стільки коштував Тарас Шевченко. Частину грошей, між іншим, дала сама імператриця. Подумай: царська сім'я скидалася на викуп кріпака.

25 квітня 1838 року Тарас отримав волю. Йому 24 роки.

Далі - Академія мистецтв, три срібні медалі, слава найкращого учня Брюллова, бурхливе соціальне життя. Сошенко, друг, який допоміг з викупом, потім скаржився, що в Тараса "вселився світський біс": карти, тусовки, компанії. Чоловік просто надолужував пропущені роки юності - і робив це з ентузіазмом.

До речі, вони обидва з Сошенком закохалися в одну дівчину - Марію, яка жила по сусідству. Марія вибрала Тараса. Сошенко це не пережив психологічно. Класика.

Стиль і звички Тараса Шевченка

Ось деталь, яку не розкажуть у школі: Тарас Шевченко був модником. Щирим, безсоромним модником.

Він добре заробляв у Петербурзі портретами і витрачав ці гроші з розмахом. Дорогі костюми. Бакенбарди. Стильні чоботи. Гумовий плащ-макінтош за 100 рублів, про покупку якого він з задоволенням писав у щоденнику - це була шалена сума на ті часи. Зріст лише 164 см, але широкі плечі й проникливий погляд робили його помітним у будь-якій кімнаті.

Улюблений напій - чай з ромом. Співав тенором, грав на гітарі й гармоніці, знав безліч народних пісень. Душа компанії, як кажуть. Якби Тарас жив сьогодні - він точно вів би успішний у Instagram і мав би кілька сотень тисяч підписників.

Особисте життя Тараса Шевченка

Особисте життя Шевченка - це окремий серіал на кілька сезонів, де всі серії закінчуються однаково погано.

Оксана Коваленко - дитяче кохання з рідного села. Забрали з села - не судилось.

Ядвіга Гусиковська - полька у Вільно, заради якоїй він вивчив польську. Станове суспільство сказало "ні".

Марія Європеус - виграв у друга, але ненадовго.

Варвара Рєпніна - княжна, онука гетьмана, її мама навіть влаштувала Тарасу роботу. Він називав її "рідною сестрою". Вона чекала на нього до кінця життя.

Ликера Полусмак - остання любов, 20-річна служниця, якій він освідчився після заслання. Зрадила й вийшла заміж за іншого.

До самої смерті мріяв про власну хату, дружину і спокійне життя біля Дніпра. Не склалось.

Заслання: творчість всупереч усьому

1847 рік. Арешт. Кирило-Мефодіївське братство, вірші проти царя. Микола I особисто написав резолюцію: солдати, без права писати й малювати.

Десять років. Оренбург, Аральська експедиція, Мангишлак. Цинга, солона вода, казармений побут. Будь-хто зламався б. Тарас таємно малював - понад 200 малюнків під час експедиції, ще 170 на Мангишлаку. Ховав альбоми. Писав вірші в голові, щоб не залишати слідів.

Його звільнили лише 1857-го, після смерті Миколи I. Вийшов у статусі мученика - всі хотіли його побачити й пригостити вечерею. Тарасу це швидко набридло.

Смерть Шевченка

Помер Тарас 10 березня 1861 року - на наступний день після 47-го дня народження. Встиг видати "Кобзар" і "Буквар" для недільних шкіл, встиг отримати звання академіка гравіювання, встиг стати символом.

Перекладений більш ніж на 100 мов. Пам'ятники в 35 країнах - від Бразилії до Китаю. Кратер на Меркурії. Найменше видання "Кобзаря" - розміром менше макового зернятка, гортати можна лише загостреним волоском.

Тарас Шевченко - не святий з підручника і не нудна шкільна програма. Це людина, яка зробила себе сама з нуля, любила гарно одягатись, не вміла зберігати гроші, кілька разів мала розбите серце і всупереч усьому написала речі, які живуть вже 180 років.

Також Люкс вже писав про ще одного відомого українця - Володимира Івасюка. Ти точно дізнайєшмя те, чого не знала.