Юрій Андрухович: письменник з Івано-Франківська, якого порівнюють з Умберто Еко

Є такі люди, які в 9-му класі просто вирішують - все, буду поетом. Не після прочитаної книжки, не після надихаючого вчителя літератури, не після чогось взагалі конкретного. Просто вирішують. Знаходять десь батьківський блокнот «Альбом для стихов» і починають писати двічі на день. Білі вірші. Ще не маючи жодного написаного рядка на підтвердження власної геніальності. Цим хлопцем був Юрій Андрухович із Івано-Франківська. І, що найприкріше для всіх скептиків, - у нього вийшло.

Дитинство не ідеальне, але цілком придатне для майбутнього письменника

Народився Юрій Андрухович 13 березня 1960 року в місті, яке тоді ще звалося Станіславів. Батько - інженер лісу, мати - економістка, між ними десять років різниці. Для радянських 60-х - майже провокація. Юрій ріс, пояснював одноліткам цей факт і мріяв спочатку стати рок-зіркою, потім - археологом.

Обидві мрії провалилися. Зате в 9-му класі прийшла третя - стати поетом. І ця вже нікуди не ділася.

Андрухович сам пізніше зізнавався, що на момент, коли вирішив стати поетом, був переконаний: він - найкращий поет якщо не у світі, то в Україні точно. Це називається або нахабство, або рання впевненість у собі. З часом з'ясувалося - скоріше друге.

Освіта: коли мрієш бути поетом, а йдеш на редактора

Ставати українським митцем у 70-80-х роках - це був, м'яко кажучи, не найочевидніший кар'єрний план. Шанс бути надрукованим прагнув до нуля. Тому Андрухович обрав "шлях найменшого опору" - його власні слова - і пішов на журналістику до Львівського поліграфічного інституту.

1982 рік - диплом редактора. Далі: газетярство, армія, і нарешті - Вищі літературні курси при інституті ім. Горького в Москві. Так, у Москві. Два роки.

"Шанс, що тебе надрукують, у ті часи був дуже малий" - казав він про юність. Але писати не перестав.

Три поети проти радянської літератури

1985 рік. Андрухович разом з Віктором Небораком і Олександром Ірванцем засновує літературне об'єднання "Бурлеск-Балаган-Буфонада" - скорочено "Бу-Ба-Бу". Звучить як назва дитячого гуртка. Насправді це була маленька культурна бомба.

Мета - відновити карнавальний і комедійний стиль в українській літературі, поки офіційна культура суворо дивилася у бік соцреалізму. Вийшло. Пізніше критики назвуть це "станіславським феноменом" - на честь старої назви Івано-Франківська, де жив Андрухович.

Романи 90-х: богема в епіцентрі катастрофи

"Рекреації" (1992), "Московіада" (1993), "Перверзія" (1996) - трилогія, яка змінила українську літературу. Герой кожного роману - поет-богема, що опиняється в центрі суспільного перевороту. Жанр: сповідь плюс чорний реалізм плюс готика плюс сатира. Час дії - одна ніч, один день, п'ять діб. Усе дуже ущільнено, як у хорошому трилері.

Саме ці три тексти описують болючі злами, які пережило українське суспільство. І саме через них на Заході вперше по-справжньому зацікавилися сучасною українською літературою.

Контекст

Деякі західні критики порівнюють Андруховича з Умберто Еко. Сам він, мабуть, поставився б до цього з тією іронією, якою просякнуті всі його тексти.

Антонич, дисертація і момент, коли з'ясувалося, що є хтось кращий

Богдан-Ігор Антонич потрапив до Андруховича випадково - один зі знищених радянською владою тиражів якимось дивом вижив. Юрій переписав більшу частину збірки від руки. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію про творчість цього поета.

Людина, яка ще недавно вважала себе найкращим поетом України, знайшла когось, хто справив на неї по-справжньому сильне враження. Це щось означає.

А ще він соліст. Просто так, між іншим

З 2005 року Андрухович співпрацює з польським експериментально-інструментальним гуртом Karbido - пише тексти і виступає на сцені як соліст. Паралельно перекладає Шекспіра, Рільке, Пастернака і Мандельштама. Просто між романами.

"Музика - це головна мова, через яку я сприймаю навколишній світ. Я зараз не можу писати без музичного тла."

Гурти "Мертвий Півень", "Плач Єремії" та інші поклали його вірші на музику. Хлопець, який у дитинстві мріяв бути рок-зіркою, таки ним став - просто дуже довгим шляхом через постмодернізм.

Громадська позиція: коли поет виходить на майдан

8 грудня 2013 року саме Андрухович зачитує "Звернення 5/12" від мистецької громади на народному віче. 2021 рік - читає Радіодиктант національної єдності уривком зі свого нового роману. Слухачі визнали текст складним. Звичайно складним - це ж Андрухович.

Нагороди - якщо коротко:

• 1993 р. - Премія Благовіст
• 2001 р. - Міжнародна премія ім. Гердера
• 2005 р. - Премія миру ім. Ремарка, Оснабрюк
• 2006 р. - Angelus - премія Центральної Європи за роман "Дванадцять обручів"
• 2014 р. - Премія ім. Ханни Арендт
• 2016 р. - Медаль Гете - за поширення німецької мови у світі
• 2017 р. - Премія Вілениці
• 2022 р. - Премія ім. Генріха Гейне
• 2023 р. - Friedenspreis des Deutschen Buchhandels - премія миру німецьких книгарів

Кілька фактів наостанок

• У 1991 році вийшов зі Спілки письменників України "за ідейними переконаннями" - один із небагатьох вчинків, який не потребує іронічного коментаря.
• "Лексикон інтимних міст" (2011) - майже 600 сторінок про 111 міст. Сам автор каже, що "жахнувся", коли побачив обсяг.
• Переклав українською "Гамлета", "Ромео і Джульєтту", "Короля Ліра" - це вже п'ятий переклад «Гамлета» в українській літературі, якщо рахувати.
• Дочка Софія пішла по батьківських стопах - теж письменниця. Онучка Варвара поки що не визначилася.
• Твори перекладені більш ніж п'ятнадцятьма мовами, включно з есперанто. Есперанто, Карле.

А ще Люкс має для тебе цікаві факти про Назарія Яремчука.