Жінка, яка послала КДБ - і не пошкодувала: усе, що ти (не) знала про Ліну Костенко

Поки більшість із нас вагається, чи варто написати скандальний пост у соцмережах і одразу видаляє його через п'ять хвилин - є жінка, яка зачиняла двері перед носом у КДБ, кидала квіти в'язням прямо у залі суду і відмовлялася від президентських нагород зі словами "політичної біжутерії не ношу". Знайомся: Ліна Костенко, 1930 року народження, все ще активна, все ще безкомпромісна, все ще пише.

Біографія Ліни Костенко

Дитинство Ліни Костенко: "ворог народу" і саморобний парашут

Ліна народилася у 1930 році в Ржищеві - містечку на Київщині, де її тато Василь Костенко викладав у школі мало не всі предмети підряд і для розваги вивчив 12 мов. Але радянська влада не оцінила таку ерудицію й у 1936 році оголосила педагога-поліглота "ворогом народу", засудивши на 10 років концтаборів.

Легенда свідчить, що коли енкаведисти прийшли з обшуком і запитали, де захована зброя, батько Ліни усміхнувся і кивнув на колиску: "Отам". Там спала маленька Ліна. Чорний гумор? Так. Але гумор абсолютно в дусі родини.

Маленька Ліна, вочевидь, вирішила, що на цій трагедії зупинятися не варто - і зайнялася власними пригодами. В дитинстві вона мріяла стати льотчицею. І одного разу взяла мамину парасольку, обідрала чорну тканину (бо "парашут має бути білим"!), натягнула простирадло на каркас і стрибнула з горища. Без драбини. Результат передбачуваний - сильно забилася. Але не заплакала.

Підліткові роки

У 15 років Ліна Костенко вже читала Дідро, Гельвеція, Платона й Аристотеля. Просто тому що хотіла. Дівчина закінчила школу з медаллю і мала цілком логічне бажання вступити на філософський факультет університету Шевченка.

Але тут у гру знову вступила радянська система. Військовий з маузером, який чергував при вступній комісії, сказав 18-річній дівчині прямо: "Такие, как вы, учиться здесь не будут". Підстава - "неблагонадійність" родини. Тобто тато сидів - і це автоматично закривало двері в університет.

Що зробила б більшість людей? Засмутилася б і змирилася.

Що зробила Ліна Костенко? Пішла в педагогічний, потім у Московський літературний інститут - і стала однією з найвідоміших поетес в історії української літератури. А онука Ярослава-Франческа, яку бабуся надихнула, пішла вивчати філософію - але вже в Оксфорді. Така собі помста через покоління.

Особисте життя Ліни Костенко

А це вже окремий роман, причому написаний із тим самим безстрашним стилем, що й усі її вірші.

Перше кохання - польський студент Єжи-Ян Пахльовський, однокурсник по Московському літературному. Романтика, вірші, плани на весілля - і радянський Указ про заборону шлюбів з іноземцями як холодний душ.

Одружитися вдалося тільки після скасування цього указу в 1954-му. Але прожили вони разом недовго - "не зійшлися характерами". Розлучення Ліна описала у вірші "Спогад", де рефреном звучить польська пісня його матері: "Co komu do tego, że my tak kochamy" -"Кому яке діло, що ми так кохаємо".

Друге захоплення - Аркадій Добровольський, письменник, який провів у сталінських таборах 25 років і при цьому залишався настільки харизматичним, що закохував у себе молодих жінок. Ліні було 28, йому - під 50. Суспільство, звичайно, шуміло. Ліна, звичайно, ігнорувала.

Другий чоловік - Василь Цвіркунов, директор кіностудії Довженка. Теж одружений, теж старший (на 13 років), і знову шквал суспільного осуду. Костенко написала про це без зайвого сорому: "Грішниця я. Полюбила чужого. Жінка твоя. Але я твоїша". Разом вони прожили 25 років, до смерті Василя. Подорожували по всій Україні на "Запорожці". За будь-яких обставин - разом.

16 років мовчання - і шедеври в шухляді

У 1956 році молода поетеса з трьома збірками і прогнозами на блискуче майбутнє зіткнулася з радянською цензурою впритул. Книгу "Зоряний інтеграл" заборонили. "Княжу гору" зняли з верстки. Причина - "недостатньо радянська" лірика. Мабуть, в одному вірші про Україну забракло правильного ентузіазму.

Реакція Костенко на пропозицію "трохи підправити": "Або збірка буде із цим віршем, або не буде збірки".

Збірки не було. Але вона писала. Писала в стіл, писала у шухляду. Саме там пролежав шість років роман у віршах "Маруся Чурай" - той самий, за який у 1987 році їй дадуть Шевченківську премію і назвуть шедевром світової літератури. Радянська система хотіла тиші. Костенко дала їй час - а потім вийшла з повним арсеналом.

Громадська позиція

Паралельно з написанням у шухляду Ліна Костенко не сиділа вдома. Вона їздила на закриті суди над дисидентами. На суді над братами Горинями у Львові - кинула засудженим квіти просто в залі. Квіти "заарештували" негайно. Саму Костенко відвели в сусідню кімнату і допитали.

Після цього до неї додому прийшов ввічливий молодик із "компетентних органів" і запросив на розмову до КДБ.

"Це запрошення чи наказ?" - "Запрошення, звичайно". - "Тоді дозвольте ним не скористатися".

І зачинила двері.

Це не художній прийом. Це буквально те, що сталося.

Окремий епізод - коли представники влади прийшли вручати нагороду вже за президентства Ющенка. Очільниця пресслужби президента згадувала, що Ющенко готувався до зустрічі з Костенко. Хлопець із пресслужби стояв під дверима з червоними вухами і шепотів: "Вона не відкриє!"

Відкрила. Але одразу зробила зауваження за те, що хлопець розмовляв російською.

Чорнобиль: "добровільна еміграція" у зону смерті

Після аварії на ЧАЕС Ліна Костенко стала чи не єдиною з українських письменників, хто регулярно - майже 20 років - їздила у Чорнобильську зону. Збирала експонати з покинутих сіл, рятувала культурну спадщину Полісся, їла пироги з місцевими ягодами і пила воду з криниці.

Донька Оксана була у відчаї від цих поїздок. Тому Ліна часом влаштовувала "таємні виїзди" - щоб не засмучувати дитину. Жінка, яка не боялася КДБ, ховалася від доньки. Це, мабуть, і є справжня материнська любов.

Сама вона про Чорнобиль казала просто: "Може бути, там я спасаю душу". І ще:"Це моя добровільна еміграція. Їжджу туди набратися сил".

"Нагороди брати не будемо, дякую"

Окремий жанр - це стосунки Ліни Костенко з нагородами. Орден Ярослава Мудрого від Кучми? Відмовилася навіть іти на церемонію. Звання Героя України від Ющенка? "Політичної біжутерії не ношу".

Медаль Світового конгресу українців, яку намагався вручити поет Іван Драч? Жбурнула в кут зали з такою силою, що Драч сказав: "Якби в мене зараз був пістолет…"

Єдину нагороду, яку Ліна Костенко прийняла з явним задоволенням - французький Орден Почесного легіону у 2022 році. І одразу присвятила його українським військовим: "Вони - наш найпотужніший легіон".

До речі, у 1967 році її разом з Тичиною та Драчем номінували на Нобелівську премію. Документи пролежали в секреті 50 років - як і більшість рукописів самої Костенко.

Повномасштабне вторгнення

Коли 24 лютого 2022 року о четвертій ранку над Києвом загули бомби, Ліна Костенко не пішла в укриття. Вона сказала: "Ці бомби мені звичні з дитинства. Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову".

Перший місяць стежила за кожним кроком війни. Потім "взяла себе в руки і почала писати, писати і все".

Їй було тоді 92 роки. Вона писала новий роман.

Соцмережі: їх немає - і це правильно

На завершення - важлива ремарка. В інстаграмі та фейсбуці є кілька сторінок "Ліни Костенко", які навіть серйозні медіа цитували як справжні.

Онука Ярослава-Франческа Барб'єрі (яка, нагадаємо, закінчила Оксфорд) підтверджує: ні бабуся, ні мама соцмережами не користуються. "Для них це зайвий шум, який заважає робочому режиму".

Жінка, яка написала "Марусю Чурай", "Берестечко" і "Записки українського самашедшого", не має часу на сторіз. У неї є кілька книжок у процесі написання.

P.S. У 2015 році на честь Ліни Костенко назвали малу планету Сонячної системи № 290127. Планета називається "Лінакостенко" - одним словом, без пробілу. Очевидно, навіть космос вирішив не сперечатися.

А як складалось життя іншої української легенди? Читай біографію Назарія Яремчука на Люкс.